Перша річниця як в боях за Україну загинув наш Герой – ЗІНЬКОВ Михайло Борисович
Сьогодні, 24 липня 2025 року, минає перша річниця як в боях за Україну загинув наш Герой – ЗІНЬКОВ Михайло Борисович.
Михайло народився 5 вересня 1984 року у Сосновому.
Він ріс добрим, щирим хлопчиком, якого всі знали і любили. Він завжди вмів слухати, підтримати, підставити мужнє плече. І таким залишився назавжди — світлим, чесним, відкритим до людей.
Навчався у місцевій школі, згодом — у професійно-технічному навчальному закладі, здобув фах електрогазозварника. Любив спорт, життя, своїх друзів і цю землю.
У вересні 2023 року Михайло став на захист України. Пройшов навчання у Польщі й Англії. Готувався не лише тримати зброю, а й бути справжнім воїном — з розумом, стійкістю, вірою в перемогу.
Війна забирає найкращих. Михайло ЗІНЬКОВ тривалий час вважався зниклим безвісти. Родина чекала, молилася, не втрачала надії. Але згодом чекання перетворилося на тишу, у якій лунає біль...
Його батьки не витримали цієї втрати — вони відійшли у вічність, так і не дізнавшись правди…
Михайло не встиг створити сім’ю. Не встиг почути дитячий сміх у власному домі. Але він встиг найголовніше — стати Захисником України, стати прикладом, стати частиною нашої нескореної історії.
Михайло ЗІНЬКОВ – командир бойової машини – командир механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, героїчно загинув 24 липня 2024 року під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану в районі Донецької області.
10 липня 2025 року...
У цей день Соснівська громада зі сльозами на очах провела в останню путь свого земляка — ЗІНЬКОВА Михайла Борисовича, Захисника України, Людину великого серця.
Шлях Михайла був недовгим, але наповненим змістом. У ньому було багато тепла, світла, сили й любові — до людей, до життя, до своєї землі.
Сьогодні, через рік після загибелі, ми схиляємо голови в скорботі й вдячності. Бо Герої не помирають — вони живуть у наших спогадах, у тиші молитви, у трепоті Державного Прапора України над вільною землею.
Живуть у щоденній боротьбі за правду, яку вони розпочали.
Живуть у наших серцях — поки ми пам’ятаємо.
Світла пам’ять тобі, Михайле…
Нехай твоя душа знайде спокій.
А ми — житимемо так, аби твоя жертва не була марною.
Слава Україні!
Слава її Героям!

