26 серпня минає перша річниця гіркої втрати для родини, друзів і всієї Соснівської громади — рік, як перестало битися серце мужнього Захисника України КРОЛЯ Андрія Ярославовича
26 серпня минає перша річниця гіркої втрати для родини, друзів і всієї Соснівської громади — рік, як перестало битися серце мужнього Захисника України КРОЛЯ Андрія Ярославовича.
Андрій народився 21 травня 1981 року у Сосновому. Тут минуло його дитинство, тут він навчався, будував своє життя, працював, любив і мріяв. Здобув професію столяра, багато працював, їздив на сезонні роботи, аби його родина мала все необхідне.
Найбільшим багатством Андрія була його сім’я. Люблячий чоловік, турботливий батько двох синів.
Коли Україна покликала захищати рідну землю, Андрій не залишився осторонь. 1 лютого 2023 року він був призваний на військову службу за мобілізацією. З того часу його доля була нерозривно пов’язана з боротьбою за свободу України.
26 серпня 2025 року на Донеччині, виконуючи бойове завдання, Андрій отримав тяжкі поранення внаслідок авіаційного удару. Він помер від отриманих бойових поранень, до кінця залишаючись вірним Військовій присязі та своєму обов’язку.
Відповідно до рішення Соснівської селищної ради від 08 жовтня 2025 року №1055, Андрію Ярославовичу Кролю посмертно присвоєно почесне звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади».
Минув рік…А здається, ніби ця страшна звістка пролунала лише вчора.
Ніби ще можна почути його голос, побачити усмішку, дочекатися кроків біля рідного дому…
Та найбільше болить тиша, яка залишилася після нього.
Тиша в домі, де його чекають. Тиша в серцях синів, які більше не почують татового голосу. Тиша, яку не здатен заповнити ніхто.
Є люди, яких час не забирає з нашої пам’яті.
Є імена, які назавжди залишаються у серці.
Є подвиги, за які неможливо віддячити словами.
Андрій Кроль — саме така людина.
Його життя обірвалося надто рано, але залишило по собі найцінніше — любов рідних, пам’ять друзів і вдячність усіх, заради кого він став на захист України.
Сьогодні ми згадуємо його не лише зі сльозами, а й з великою вдячністю. За мужність. За силу. За відданість. За те, що у найважчий час він обрав захищати свою землю, свою родину, свою Україну.
Нехай світла пам’ять про нашого Захисника живе доти, доки б’ються серця тих, хто його знав і любив.
Низько схиляємо голови перед подвигом нашого земляка.
Вічна пам’ять і вічна шана Захиснику України — Андрію Кролю.
Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті, у серцях і в нашій свободі.
