Перша річниця загибелі відважного Воїна, хороброго Захисника України – ДОВМАТА Анатолія Володимировича
Сьогодні, 28 квітня 2025 року, минає перша річниця загибелі відважного Воїна, хороброго Захисника України – ДОВМАТА Анатолія Володимировича.
Деякі імена залишаються з нами назавжди. Вони не гучні, не обрамлені пафосом — вони живі. Саме таким був Анатолій ДОВМАТ — один із тих, хто пішов у вічність з відкритим серцем і непохитною вірою в Україну.
ДОВМАТ Анатолій Володимирович народився 5 червня 1978 року у селі Вілля. У 1993 році закінчив Соснівську середню школу, згодом здобув професійно-технічну освіту в Соснівському ПТУ №8. У 2002 році одружився, разом з дружиною виховував 4-х дітей. Все життя працював різноробочим, забезпечувавши свою сім'ю всім необхідним.
З 2016 по 2019 рік наш Герой став на захист України та кожного з нас за контрактом в зоні АТО. Воював у найгарячіших бойових точках на Сході України. 02 грудня 2022 року знову став на захист Батьківщини гранатометником гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти.
Захищаючи нас ціною власного життя на Сході від російського агресора, Герой загинув 28 квітня 2024 року в ході ведення бойових дій в Донецькій області, отримавши поранення несумісні з життям внаслідок мінно-вибухової травми.
Відповідно до рішення Соснівської селищної ради від 23.05.2024 №756 Анатолію ДОВМАТУ присвоєно звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України ДОВМАТА Анатолія Володимировича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Шлях нашого Героя — це не просто історія одного життя, це відлуння багатьох доль, з’єднаних єдиною метою: захистити те, що дороге. Він міг залишитися осторонь, але обрав діяти і саме в цьому — справжня сила.
Смерть завжди приходить раптово, але пам’ять про таких, як Анатолій ДОВМАТ, живе довго. Вона у шелесті Державного прапора України над шкільним подвір’ям, у трепеті серця, коли звучить Державний Гімн, у кожному «Слава Україні», сказаному з вірою.
Та найболючіше — це тиша в домі, де колись лунав голос Героя. Родина, що втратила чоловіка, батька, дідуся, брата — понесла жертву, яку неможливо виміряти словами.
Пам’ять про ДОВМАТА Анатолія — це не лише військова звитяга. Це любов, яку він залишив рідним. Це світло, що ніколи не згасне.
Вічна шана. Вічна вдячність.
Слава Україні!
Слава її Героям!
