Чотири роки з того трагічного дня, коли у боротьбі за Україну зупинилося серце нашого Захисника - ПОПИКА Олександра Івановича
Сьогодні минає чотири роки з того трагічного дня, коли у боротьбі за Україну зупинилося серце нашого Захисника - ПОПИКА Олександра Івановича. Чотири роки — це ніби вічність без рідного голосу, без усмішки, без теплих обіймів. Чотири роки болю, що стискає груди та світлої пам’яті, яка не згасає.
Олександр народився 23 серпня 1997 року в селі Стовпин Корецького району Рівненської області. Його дитинство було таким, як у багатьох сільських хлопчаків — з мріями, щирою усмішкою, любов’ю до рідної землі. У 2004 році він розпочав навчання у Стовпинській гімназії. Згодом родина переїхала до села Велика Совпа, де Олександр продовжив навчання у Совпівській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2012 році.
Його життєвий шлях був коротким, але сповненим гідності. У листопаді 2019 року він розпочав строкову службу в окремій десантно-штурмовій бригаді. А згодом, уже свідомо і твердо, підписав контракт та продовжив службу. Він обрав шлях воїна — шлях відповідальності, честі й відданості Україні.
26 лютого 2022 року, у перші дні повномасштабної війни, Олександр хоробро загинув у бою в Херсонській області. Йому було лише 24 роки… Попереду могло бути ціле життя — родина, діти, здійснені мрії. Але він віддав його за нас, за мирне небо, за право України бути вільною.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та Українському народові, Олександра Попика посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
Рішенням Соснівської селищної ради від 04.07.2023 №602 Олександру ПОПИКУ присвоєно звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
Та найвища нагорода — це пам’ять. Жива, щемлива, нескінченна.
Слава Україні!
Слава її Героям!
