Чотири роки з дня гіркої втрати нашого земляка, відважного Захисника України — Лашти Олександра Максимовича
Сьогодні минає чотири роки з дня гіркої втрати нашого земляка, відважного Захисника України — Лашти Олександра Максимовича.
Олександр народився 26 грудня 1975 року в селі Маринин. Тут минули його дитинство і юність: у 1983 році він пішов до першого класу Марининської школи, а вже у 1991 році завершив навчання. Обравши робітничу професію, навчався у Соснівському ПТУ №8, де здобув фах будівельника.
Свій шлях служіння державі розпочав зі строкової служби у лавах української армії. Пройшов навчання у центрі «Десна», здобув звання молодшого, а згодом — старшого сержанта. У мирному житті Олександр був люблячим чоловіком і турботливим батьком — разом із дружиною виховав чотирьох дітей.
Коли ворог прийшов на українську землю, він не залишився осторонь. Уже з травня 2014 року став на захист України у складі батальйону територіальної оборони міста Миколаєва. Згодом, у 2016 році, підписав контракт зі Збройними Силами України, де служив на посаді головного сержанта, був кулеметником і старшиною роти. Його відвага, професіоналізм і рішучість проявилися і під час міжнародних навчань, де він разом із побратимами продемонстрував високий рівень майстерності та незламний бойовий дух.
29 жовтня 2019 року Олександр знову продовжив контракт і залишався вірним військовій присязі до останнього подиху.
24 березня 2022 року, на Луганській землі, під ворожим артилерійським вогнем обірвалося його життя. Обірвалося — але не згасло. Бо Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті, у сльозах, у кожному тихому «дякую» за мирне небо.
За мужність і самовідданість, виявлені у боротьбі за незалежність України, 14 березня 2024 року Олександра Лашту посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Рішенням Соснівської селищної ради йому також присвоєно звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі…
І водночас — у глибокій вдячності.
Бо завдяки таким, як Олександр, живе Україна.
Бо його серце б’ється у вільній землі, за яку він віддав своє життя.
Слава Україні!
Слава її Героям!
