Два роки, як обірвався земний шлях людини, яка жила просто — але гідно, любила щиро — і боронила до останнього подиху
Два роки…
Два роки, як обірвався земний шлях людини, яка жила просто — але гідно, любила щиро — і боронила до останнього подиху.
28 квітня 2024 року назавжди закарбувалося чорною датою у серцях рідних, близьких і всієї громади. У цей день, виконуючи бойове завдання на Донеччині, від мінно-вибухової травми загинув наш Захисник — Довмат Анатолій Володимирович.
Народжений 5 червня 1978 року у селі Вілля на Рівненщині, він змалку знав ціну праці та відповідальності. Закінчивши Соснівську школу, здобувши фах у ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей», Анатолій будував своє життя чесною працею, був опорою для родини. У 2002 році створив сім’ю, разом із дружиною виховав чотирьох дітей — свою найбільшу гордість і сенс життя.
Він не шукав слави — він просто робив те, що мав робити.
Ще у 2016 році став до лав захисників, пройшов найгарячіші точки Сходу, загартувався у боях, здобув повагу побратимів і командирів. Відзначений нагородами за мужність і відданість, він залишався скромною людиною з великим серцем.
Коли ж знову покликала Батьківщина — не вагався.
2 грудня 2022 року Анатолій повернувся на фронт. Важкі поранення не зламали його духу — він знову і знову ставав у стрій. До останнього подиху залишався вірним присязі, Україні, своєму народові.
Його життя — це приклад справжньої сили, відповідальності і любові.
Його смерть — це біль, який не минає з роками.
Указом Президента України Анатолія Довмата посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Рішенням Соснівської селищної ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин громади». А 24 квітня 2026 року на фасаді Соснівського ліцею відкрито меморіальну дошку — як знак вдячності, пам’яті і шани.
Та найголовніший пам’ятник — у серцях.
У дитячих очах, що шукають батьківського погляду.
У тиші дому, де назавжди залишився його голос.
У кожному з нас — вдячність за життя, яке він захистив.
Слава Україні!
Слава її Героям!
