Є рани, які не гояться роками…
Є рани, які не гояться роками…
Є втрати, після яких серце вже ніколи не б’ється так, як раніше…
14 травня — день, коли у скорботі завмирають слова, а в пам’яті оживає світлий образ нашого Героя — Валерія Леонідовича Остапчука.
Минуло чотири роки з того страшного дня, коли війна безжально забрала життя людини, яка любила свою родину, свою землю, своє життя… Людини, яка не ховалася за чужими спинами, а стала щитом для України.
Валерій народився у багатодітній родині в селі Маринин — серед простих людських цінностей, праці та любові до рідного дому. Тут пройшло його дитинство, тут формувався його сильний і добрий характер. Він був звичайною людиною — щирою, працьовитою, турботливою. Любив життя, свою сім’ю, мріяв про мирне майбутнє для сина.
Та коли на українську землю прийшла війна, він не залишився осторонь. У березні 2022 року Валерій став до лав захисників України. Без пафосу, без гучних слів — просто пішов боронити те, що було найдорожчим.
14 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, старший солдат Валерій Остапчук загинув від вибухової травми, несумісної з життям. Йому був лише 41 рік…
Кажуть, Герої не вмирають…
Та як боляче усвідомлювати, що більше не пролунає рідний голос, не буде теплих зустрічей, не здійсняться мрії…
Для матері — це вічний біль втрати сина.
Для сина — життя без батьківського плеча…
Для громади — ще одна незагойна рана війни.
Світла пам’ять про Валерія житиме у кожному мирному ранку, у синьому небі над Україною, у тиші рідного села, за яке він віддав найдорожче — своє життя.
Відповідно до рішення Соснівської селищної ради Валерію Остапчуку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади».
Схиляємо голови у глибокій шані та вдячності.
Молимося. Пам’ятаємо. Не пробачимо.
Вічна і світла пам’ять Герою України!
